Урок № 6

Тема. Лімфатична система. Лімфообіг.

Мета: познайомити учнів з лімфатичною системою та лимфообігом; на 

           підставі вивчення лімфатичної системи остаточно сформувати уяву 

           про внутрішнє середовище організму та його гомеостаз; розвивати

           логічне мислення, вміння висловлювати свою думку.

Обладнання: таблиці, фотографії, малюнки, схеми.

Базові поняття й терміни: лімфатична система, лімфообіг, лімфатичний

                                             стовбур.

Тип уроку: комбінований.

                                        Структура уроку.

І. Організаційний етап.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1.Яким чином ЦНС контролює роботу серця?

2. Які гормони можуть викликати зміни частоти серцевих скорочень?

3. Якщо хвора людина лежить і довго не рухається, то в неї на тілі з’являються пролежні – виразки на шкірі. Як ви вважаєте, чому?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Будова лімфатичної системи.

Що вам відомо про лімфатичну систему та лімфу?

Лімфатична система є частиною серцево – судинної системи. Початком лімфатичної системи є лімфатичні капіляри. Лімфатичні капіляри є у всіх органах, окрім головного та спинного мозку, хрящів, склери й кришталика ока. Діаметр лімфатичних капілярів значно перевищує діаметр кровоносних капілярів – до 200 мкм.

Характерною рисою лімфатичних судин є наявність у них клапанів, що забезпечують рух лімфи в одному напрямку.

Лімфатичні вузли розташовані по ходу судин і являють собою рожево – сірі округлі, овальні форми утворення завбільшки 1-20мм. Вони беруть участь у процесах кровотворення, захисних реакціях організму й регулюють рух лімфи. Особливо багато лімфатичних вузлів у пахвовій ямці, підколінних та ліктьових згинах, у грудній і черевній порожнинах, на шиї. Усі лімфатичні судини об’єднуються в грудні протоки, що відкриваються у великі вени. Завдяки цьому в кровоносне русло знову повертається рідина, що надійшла в тканини.

 2. Лімфообіг.

Лімфатична система сприяє виведенню зайвої рідини із тканин. У щонайдрібніші лімфатичні капіляри, які мають сліпі кінці, проникає міжклітинна рідина, що концентрується й утворює лімфу. Рух лімфи від місць її утворення до впадання в проток у великі вени здійснюється періодичним натисканням на судини скелетних м’язів та внутрішніх органів, пульсацією самих судин і тиском рідини що безупинно надходить усередину капілярів.

           3.  Записи в зошиті:

-         Лімфа – жовтувата прозора рідина.

-         Склад лімфи: вода – 95%, білки, жири, глюкоза, мінеральні речовини і лімфоцити.

-         Лімфатична система – це система лімфатичних капілярів, судин і вузлів.

-         Лімфообіг: міжклітинна рідина – лімфатичні капіляри – лімфатичні судини – лімфатичні вузли – лімфатичні стовбури – серце – кров.

-         Функції лімфатичної системи: а) захисна; б) транспортна;      в) кровотворна.

ІV.  Узагальнення і систематизація знань учнів

1.     Як ви можете довести, що лімфатична система є частиною серцево – судинної системи?

2.     Що є початком лімфатичної системи?

3.     Для чого в лімфатичних судинах є клапани?

4.     У чому полягають особливості лімфообігу?

         V. Домашнє завдання.

         Прочитати відповідний параграф підручника, відповісти на питання        наприкінці параграфа. Підготуватися до тематичного контролю (с. 33-34).

Урок № 5.

Тема. Регуляція кровопостачання органів.

Мета: познайомити учнів з регуляцією кровопостачання органів, розглянути

           механізм нервової та гуморальної регуляції кровообігу; розвивати  

           спостережливість, вміння помічати зміни у своєму організмі,

           сформувати практичні навички з визначення частоти серцевих

           скорочень  під час дозованого навантаження.

Обладнання та матеріали: фотографії, схеми, що дозволяють ілюструвати

                                              регуляцію кровопостачання органів.                                                       

Базові поняття й терміни:  регуляція кровопостачання органів, адреналін,

                                              ацетилхолін.

Тип уроку: комбінований.

                     Структура і зміст уроку.

І. Організаційний етап.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Індивідуальне опитування

1.Які судини входять до складу кровоносної системи?

2.Які особливості будови кровоносних судин?

3.Як пов’язані між собою будова і функції кровоносних судин?

Робота з тестами

Випишіть ознаки малого кола кровообігу (І варіант) і великого кола кровообігу (ІІ варіант)

1) Починається з правого шлуночка.

2) Закінчується в лівому передсерді.

3) Кров перетворюється з венозної на артеріальну.

4) Починається з лівого шлуночка.

5) До складу входить аорта.

6) Закінчується в правому передсерді.

7) Кров з артеріальної перетворюється на венозну.

8) По артеріях тече венозна кров.

9) До складу входить легенева артерія.

10) По артеріях тече артеріальна кров.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Чому в людини, яка відпочивала, а потім швидко підвелася, скорочення серця стають частішими?

ІV. Вивчання нового матеріалу.

1. Регуляція кровообігу.

Регуляція кровообігу

Нервова (автономна нервова система)

Гуморальна (гормони надниркових залоз, гіпофізу)

 

2. Нервова регуляція роботи серцево – судинної системи.

Питання до учнів: На вашу думку, як може регулюватися робота серця?

ЦНС постійно контролює роботу серця за допомогою нервових імпульсів. У середині порожнин самого серця й у стінках великих судин розташовані нервові закінчення – рецептори, що сприймають коливання тиску в серці та судинах, які виникли внаслідок зміни рівня фізичного та емоційного навантаження на організм. Імпульси від рецепторів викликають рефлекси, що впливають на роботу серця. Існують два види нервових впливів на серце: одні – гальмівні, тобто такі, що знижують частоту скорочень серця, інші прискорювальні. Усі зміни мають рефлекторний характер. Імпульси передаються до серця по нервових волокнах від нервових центрів, що розташовані в довгастому й спинному мозку. Досить сильно впливають на серце емоції. Діяльність кровоносних судин також залежить від нервової системи. У стінках судин розташовані численні рецептори, що реагують на зміну тиску та хімічний склад крові.

3.Гуморальна регуляція роботи серцево – судинної системи.

Діяльність серця регулюються хімічними речовинами, що постійно надходять у кров.

Такий спосіб регуляції через рідкі середовища називається гуморальною регуляцією.

а) Хеморецептори „відчувають” зміни концентрації кисню й вуглекислого газу в крові.   

б) Речовиною, що гальмує роботу серця, є ацетилхолін. Чутливість серця до цієї речовини

 така велика, що доза 0,0000001 мг ацетилхоліну істотно сповільнює його ритм.

в) Протилежну дію справляє інша хімічна речовина – адреналін.

г) Нормальна робота серця залежить від концентрації в крові солей калію та кальцію, приміром, збільшення концентрації солей калію в крові гальмує роботу серця, а кальцію підсилює.

Таким чином робота серцево – судинної системи змінюється зі зміною умов зовнішнього середовища й стану самого організму.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів.

1. Яким чином ЦНС контролює роботу серця?

2. Які хімічні речовини беруть участь у регуляції серцевої діяльності?

3. Від яких чинників залежить нормальна робота серця?

VІ. Самостійна робота учнів.

Учні виконують практичну роботу №3 „Реакція серцево – судинної системи на дозоване навантаження”.

VІІ. Підбиття підсумків уроку.

VІІІ. Домашнє завдання.        

Прочитати відповідний параграф підручника, відповісти на питання наприкінці параграфа.

УРОК №4

Тема. Велике й мале коло кровообігу

Мета: поглибити знання учнів про значення кровообігу для життєдіяльності організму; вивчити рух крові в колах кровообігу та їх особливості; провести практичну роботу №4 „Вивчення кровообігу. Зміни в тканинах при порушені кровообігу”; розглянути історичні етапи вивчення кровообігу; познайомити учнів з найбільш поширеними хворобами серцево – судинної системи, переконати їх у необхідності вести здоровий спосіб життя, роз’яснювати вплив шкідливих звичок на стан серцево – судинної системи, формувати навички роботи з довідковою літературою та підручником; розвивати інтерес до вивчення свого організму, до біології як науки.

Базові поняття і терміни: мале коло кровообігу, велике коло кровообігу, хвороби серця, хвороби вен, хвороби артерій, інфаркт міокарда, аритмія, інсульт, дистонія, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, тромбофлебіт, варикозне розширення вен.

Обладнання: таблиці “Гігієна серцево – судинної системи”, таблиці “Кровоносна система”, “Схема кровообігу”, “Серце

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Структура і зміст уроку

І. Організаційний етап.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Робота з тестами

Випішить твердження, характерні для артерій (1 варіант), вен (2 варіант) і капілярів (3 варіант)

1) Судини несуть кров до серця

2) Стінки щільні і пружні

3) У судинах дуже мала швидкість руху

4) Стінки утворені одним шаром клітин

5) Судини несуть кров від серця

6) Стінки утворені кількома шарами клітин, м’язовий шар малорозвинений

7) Утворюють густу сітку, що пронизує всі органи і ткані

8) Впадають у передсердя

9) У судинах найбільша швидкість руху крові

10) У судинах найбільший тиск крові

11) Густо уплітають легеневі пухирці

12) У судинах найменший тиск крові

13) Крізь стінки проходять рідкі речовини і гази

14) У судинах венозна кров перетворюється на артеріальну

15) У разі поранення судин кров б’є фонтаном

16) У разі поранення судин кров лиш виступає

17) Стінки утворені кількома шарами клітин, м’язовий шар дуже розвинений

18) Цих судин в організмі найбільше

19) Кров’яний тиск може падати до негативного

20) На внутрішній стінці клапани мають вигляд кишень

21) З поширених судин кров витікає повільним струмком

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Чи знаєте ви, що рух крові в організмі людини відбувається безперервно по 100 – 160 млрд капілярів, загальна довжина яких 60 – 80 тис. км (у два рази більше за довжину земного екватора). Кров доходить до кожної клітини нашого тіла. Якщо прослідкувати шлях міченого атома по двох колах кровообігу, то він проходить його за 25 – 30с. Був час, коли людина не мали уявлень про рух крові в організмі. Давайте прослідкуємо, як змінювались уявлення про кровообіг в науці протягом тисячоліть.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Повідомлення учнів

1) З давніх часів питання кровообігу привертали увагу лікарів, мислителів, вчених. Ще Гіппократ та Аристотель, які жили 2500років тому, вивчали кровообіг. Вони твердили, що вени і артерії – дві самостійні системи, не сполучені між собою.

2) Великий вклад у наукове обгрунтування системи кровообігу зробив італійський вчений епохи Відродження Андреа Чезальпіні. Він склав загальну схему кровообігу, довів існування капілярів, вперше помітив що обмін газів відбувається в дрібних кровоносних судинах, які щільно підходять до легеневих пухирців.

3) Іспанський вчений Мігель Сервет відкрив мале коло кровообігу. Сміливий вчений виступив проти заборони церкви вивчати людський організм. У 1552 році він був спалений у Женеві.

4) Велике коло кровообігу відкрив англійський вчений Вільям Гарвей. Велика заслуга цього вченого полягає в тому, що він уперше продемонстрував схему кровообігу. Гарвей вивчив і використав для доведення кровообігу математику, механіку і гідравліку.

5) Італійський біолог і лікар Марчелло Мальпігі, один з основоположників мікроскопічної анатомії, відкрив капілярний кровообіг, розвинувши вчення Гарвея, у схемі якого не було капілярів. Завдяки зусиллям багатьох учених було створено повну картину кровообігу.

6) Четверо вчених були удостоєні визнання і високої честі: за їх науковий подвиг – відкриття кровообігу – їм було споруджено пам’ятники: у Мадриді – Мігелю Сервету, в Болоньї – Карло Руїні, в Пізі – Андреа Чезальпіні, в Англії – Вільяму Гарвею.

2.Мале коло кровообігу.

-         Воно починається з правого шлуночка серця, із якого бідна на кисень кров потрапляє до легеневого стовбура. У цій ситуації по артерії тече венозна кров. Легеневий стовбур поділяється на праву й ліву легеневі артерії, які несуть кров відповідно до правої й лівої легень. Легеневі артерії поступово поділяються на більш дрібні капіляри. Тут відбувається збагачення венозної крові киснем і виділення вуглекислого газу. Легеневі капіляри впадають у більші судини, а ті в вени. На сам кінець чотири великі легеневі вени, що несуть артеріальну кров від легенів, впадають у ліве передсердя. Таким чином у малому колі кровообігу по артеріях тече венозна кров, а по венах артеріальна.

- Визначення: “Шлях крові від правого шлуночка через артерії, капіляри і вени легень до лівого передсердя називається малим колом кровообігу”.

- Значення малого кола – газообмін в легеневих капілярах, перетворення венозної крові на артеріальну.

Додаток№4. Самостійна робота. Вивчати будову і функції малого та великого кола кровообігу. Підписати схему.

3. Велике коло кровообігу.

- Велике коло кровообігу починається в лівому шлуночку й закінчується в правому передсерді. Його основна функція – постачання поживними речовинами й киснем усіх клітин організму й виведення з них вуглекислого газу та інших продуктів життєдіяльності.

- Велике коло кровообігу починається в лівому шлуночку, з якого багата на кисень артеріальна кров потрапляє в аорту. Від аорти відходять судини, які несуть кров у гору – до клітин верхніх кінцівок й голови. Аорта в свою чергу несе кров далі вниз – до тканин тулуба й нижніх кінцівок.

- Усі артерії великого кола кровообігу розгалужуються на дрібніші артеріоли і капіляри. У капілярах із крові до міжклітинної рідини  надходять кисень і поживні речовини, а з міжклітинної рідини до крові  - вуглекислий газ та продукти життєдіяльності.

 - Потом відбувається процес злиття капілярів у венули, а ті в свою чергу, поєднуються у вени. Великі вени, які несуть кров до нижніх кінцівок і тулуба, впадають у нижню порожнисту вену, а великі вени, які несуть кров від верхніх кінцівок і голови, - у верхню порожнисту вену. Верхня й нижня порожнисті вени впадають у праве передсердя, де й завершується велике коло кровообігу.  

- Визначення: “Шлях крові від лівого шлуночка через артерії, капіляри і вени всіх органів тіла до правого передсердя, називається великим колом кровообігу”.

-  Значення – газообмін і обмін речовин у всіх клітинах тіла, кров перетворюється з артеріальної на венозну.

1.     Класифікація серцево – судинних захворювань

Серцево – судинні захворювання

Хвороби серця (інфаркт міокарда, аритмія, пороки серця та ін.)

Хвороби артерій (дистонія, атеросклероз, гіпертонія)

Хвороби вен (варикозне розширення вен, тромбофлебіт)

- Хвороби серця (виступи учнів з повідомленнями)

1) Інфаркт міокарда.

2) Аритмії.

3) Пороки серця.

 - Хвороби судин (повідомлення учнів)

1) Інсульт.

2) Дистонії.

3) Атеросклероз.

4) Гіпертонічна хвороба.

5) Тромбофлебіт.

6) Варикозне розширення вен.

- Бесіда

Які причини виникнення хвороб серцево – судинної система?

Учні називають основні причини хвороб.

Запис у зошити п’яти факторів ризику:

-         гіподинамія;

-         шкідливі звички (паління, алкоголь, наркотики);

-         емоційні стреси;

-         нераціональне харчування, ожиріння;

-         забруднення довкілля.

V. Узагальнення, систематизація знань та вмінь учнів.

VІ. Самостійна робота учнів.

Учні виконують у робочому зошиті практичну роботу №4 „Вивчення кровообігу. Зміни в тканинах при порушені кровообігу”.

VІІ. Домашнє завдання

Прочитати відповідний параграф підручника, відповісти на питання наприкінці параграфа. У робочому зошиті виконати завдання №4 с.30.